Можете мене пристрелити. Останні кілька місяців я ненавиджу футбол. Здавалося б, з чого така агресія до мирного і дуже популярному виду спорту? Все дуже просто, даю наводку: я з України. І Євро-2012 мені винесло мозок остаточно.
Мене задовбали гламурні квіточки-футболяшечкі на автобусних зупинках, тротуарах і стінах.
Мене задовбало те, що в кожному магазині одягу мені впарюють маєчки, шортики і трусики з логотипами Євро. Мена особливо задалбивает фраза: «Ну, це ж модно!» - І скривджені очі.
Мене довела до ручки неможливість придбати спортивні напульсники без гордої написи: «Ми чекаємо Євро» - і це у фірмовому магазині «Адідас»!
Мене дістала пляшка негазованої мінеральної води, яку не засунеш навіть в дупу тим, хто придумав це чорно-біле рекламне божевілля, тому що вона має форму м'яча - кругла і погано стоїть.
Мені осточортіли розумні думки про те, що це наш шанс показати Україну з найкращого боку. Україна, де в кашу роздовбати дороги і обоссал все, що тільки можна обоссать.
Мене приголомшив «Снікерс Футбол», який коштує дорожче звичайного тільки через напис «Футбол» і нового слогану: «Покажи голоду червону картку».
Мене убило повідомлення влади про те, що заради комфорту зарубіжних гостей в країні легалізують марихуану.
Мені чужі думки про те, що заради них же, іноземців, на вулиці влітку опиниться половина приїжджих студентів.
Мир збожеволів.
Ні, я люблю спорт. Я кричу, як скажена, коли хто-небудь з братів Кличко виграє бій. Але в боксі такого безумства немає. І слава богам.
|
